СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ОСВІТИ БРУСИЛІВЩИНИ

В ХVІІІ-ХІХ столітті початкову освіту жителі району здобували в церковнопарафіяльних школах при церкві. Школи були однокласними з двома роками навчання. Учні вивчали: закон Божий, церковний спів, церковнослов’янську мову, арифметику, рукоділля для дівчат. Так, у селищі Брусилів школу підтримувала Воскресенська православна церква (збудована в 1738 р.) та Вознесенська (1845 р.).

Після побудови в 80-х роках ХІХ століття Католицького монастиря графом Чацьким, була відкрита польська школа, де викладали сивобороді ченці-капуцини.

З появою в Брусилові євреїв (за переписом 1852 р. іудеї становили понад половину населення містечка), освітою дітей іудейського віросповідання опікувалась синагога, де цадики викладали по талмуду.

В 1803 році уряд поширив загальноімперську систему освіти для того, щоб виховати "вірнопідданих Російської імперії". Навчання велося російською мовою, вчителям платили велику зарплатню для заохочення російських вчителів до переселення в Україну.

Цікавий той факт, що на початку ХІХ століття куратором шкільної освіти в Київській губернії (куди входило наше містечко) був власник Брусилова Тадей Чацький.

В 60-х роках ХІХ століття в Брусилові хотіли відкрити вчительку семінарію, але поміщик (останній з роду Чацьких) не виділив землю під будівництво. Семінарію було відкрито в Коростишеві, згодом вона перетворилась у відоме педагогічне училище.

В той час багато мешканців Брусилівщини негативно ставилися до освіти. Це пояснювалося ментальними особливостями, а також важкими матеріальними обставинами

В 1892 р. в Брусилові відкрили нову школу з табличкою: "Брусиловское двухклассное приходское училище. Основано в 1827 г.".

Сільські хлопці, які виявили хист до навчання, здебільшого не залишилися надовго в селах Брусилівщини, а за першої ліпшої нагоди їхали до Києва. Ця тенденція добре знана істориками освіти і її можна прослідковувати на прикладі біографії І.Огієнка, нашого видатного земляка. Закінчивши школу, І.Огієнко з матусею пішки пішов до Києва складати іспит до фельдшерського училища.

На початку ХХ століття в світогляді простих людей відбувається зміна. Прагнення "зробити дитину людиною", допомогти їй "вибитись в люди" стало феноменом цього часу.

Відкривати школи допомагали сільські земства.

На початку ХХ століття відкривалися вищі початкові школи з шестирічним курсом навчання, в яких викладалась навіть бухгалтерія. Проіснували школи недовго, в 1917 р. вибухнула революція. 

Активну просвітницьку роботу в Брусилові у цей час проводив викладач Київського університету І.Огієнко. Він читав лекції місцевим вчителям, збирав літературу та прилади для школи.

Після революції 1917-1918 рр. відкрилися школи у більшості сіл району, де навчалися діти із навколишніх сіл. Під школи в цей час виділялися колишні панські будівлі.

2 жовтня 1920 у Брусилові відкрито соціально-економічну школу.   Брусилівська школа в 1934 р. отримала статус середньої з присвоєнням ім’я С.М.Кірова. У 1939 р. з’явилась нова, більш прогресивна середня школа в районі Махнівки, яка проіснувала до 1983 р.

На Брусилівщини у 30-ті роки також діяли робітфаки, які навчали молодь і зрілих людей різним професіям.

В роки війни 1941-1945 рр. освітній процес припинився, вчителі пішли на фронт.

Навчання в школах розпочалося відразу після звільнення сіл Брусилівського району від німецьких військ (з 1944 року). У 1944 році за парти сіли всі учні, серед яких багато старших (переростків), велика кількість сиріт. Класи були дуже великі, як для сільської школи - 40 учнів в класі. Навчання проводилося у дві зміни.

В 50-80-ті роки в Брусилові діяло 2 школи: "восьмирічка" на Махнівці і "десятирічка" в Старомісті.

Значний стрибок у розвитку освіти Брусилівщини відбувся після відродження району в 1990 році, коли почалося масове переселення людей з постраждалих територій внаслідок аварії на ЧАЕС. За період з 1990 по 1999 роки по Чорнобильській програмі в районі відкрили двері  8 шкіл-новобудов: Лазарівська школа-сад І-ІІ ст. (1993р.), Приворотська школа І-ІІІ ст. (1994р.), Пилипонська школа-сад І ст. (1995р.), Биківська школа І-ІІІ ст. (1995р.), Брусилівська школа І-ІІІ ст. №2 (1995р.), Морозівська школа І-ІІІ ст. (1997р.), Осівецька школа-сад І-ІІ ст. (1998р.), Хомутецька школа І-ІІІ ст. (1999р.) та 3 дошкільні навчальні заклади: Приворотський, Биківській та Покришівський.

У 1998 році учні Долинівської школи почали навчатися в новому ошатному приміщенні.

На протязі 20-и останніх років відбулися якісні зміни в мережі закладів. Реорганізовано Озерську 8-річну школу в Биківську середню; Лазарівська початкову – в Лазарівську школу-сад І-ІІ ст., а в згодом в Лазарівський НВК «ЗНЗ І-ІІІ ст. – ДНЗ»; Осівецьку 8-річну – в Осівецьку школу-сад І-ІІ ст, а нині – Осівецькій НВК «ЗНЗ І-ІІІ ст. – ДНЗ»; Хомутецьку 8-річну – в Хомутецьку ЗОШ І-ІІІ ст.; Брусилівську ЗОШ І-ІІІ ст.№2 – в Брусилівську гімназію.

Внаслідок зменшення кількості дітей і  рішення сільських громад було реорганізовано Йосипівську 8-річну школу в початкову, Містечківську 8-річну – в початкову, а згодом – закрито. Закрито Болячівську початкову школу, Романівську ЗОШ І-ІІ ступенів та Соболівську початкову школу.

Нині в районі функціонує 1 заклад нового типу (Брусилівська гімназія) – з 2008 року, 3 навчально-виховні комплекси (Лазарівський та Осівецький І-ІІІ ст., Пилипонський І ст.), 9 загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів (Брусилівська №1, Биківська, Водотиївська, Морозівська, Новоозерянська, Соловіївська, Ставищенська, Приворотська, Хомутецька), 3 загальноосвітні навчальні заклади І-ІІ ступнів (Долинівська, Покришівська та Скочищенська), 4 загальноосвітні навчальні заклади І ступеня (Дивинська, Йосипівська, Карабачинська, Яструбеньківська).

Організація навчально - виховного процесу у 2011/2012 н.р.