img

Районна рада

Інтернет-ресурси

Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Надія та опора PDF Друк
Середа, 12 серпня 2015, 14:21
Надія та опора
     Справжньою надією та опорою для інвалідів, одиноких, одиноко проживаючих непрацездатних жителів Соловіївки є соціальні робітники територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Брусилівського району Тетяна Шемет, Ольга  Довгуша та Раїса Шепетчук. Щодня односельчани зустрічають цих трудівниць із сумками, заповненими продуктами харчування, побутовими речами, ліками. Все це вони везуть своїм підопічним, а це 30 пенсіонерів похилого віку, інвалідів, які так потребують соціальної допомоги, яким вже не під силу подолати кілометри шляху до магазину, до аптеки, прибрати в будинку, вирішити питання з оформлення субсидії, обробити земельну ділянку, а взимку сніг почистити, принести дровець, тощо. Коли соціальні робітники відчиняють двері до своїх «стареньких», то неодмінно розповідають спочатку про новини в селі, почитають районну газету «Відродження», відповідають на запитання та приступають до інших робіт. Зараз в розпалі літо –пора консервації овочів, фруктів, а ще підготовка до осінньо-зимового періоду. 
Треба подбати, щоб у кожного підопічного був певний запас дров чи обрізків, балонний газ, якщо відсутнє природнє газопостачання,  вчасно проведений ремонт пічного опалення. Професійного досвіду мають достатньо, щоб всі соціальні послуги виконати якісно і вчасно. Дирекція територіального центру задоволена роботою соціальних робітників, що працюють у Соловіївці. Немає нарікань на їхню роботу ні в підопічних, ні в керівництва Соловіївської сільської  ради.     
 
 
Безмежне багатство душі
    Срібні скроні жительки Соловіївки, підопічної відділення соціальної допомоги вдома територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Брусилівського району  Марії Іванівни Коляденко свідчать не лише про старість, а й  про велике безмежне багатство душі жінки. Жінки, яка десятки літ трудилась на колгоспній фермі: доглядала телята, вівці, кури, гуси. Її руки знають,  як косу в руках тримати, виконувати малярські роботи, корів доїти, випасати. Щоправда,  все це вже тільки у спогадах,  а зараз здоров’я не дозволяє зайвий крок ступити без допомоги ходунків.  Діти запрошують до себе ( донька в Москві, син в Києві), але як залишити рідний дім, Соловіївку, квіти,  які щороку, з весни і до пізньої осені радують душу  та пахнуть на всю околицю. Кілька разів на тиждень одиноку старість пенсіонерки скрашує соціальний робітник Ольга Довгуша. Як висловилась сама Марія Іванівна: Олечка  моя радість, надія і поміч, мій зв'язок із зовнішнім світом. І як би тяжко не було в Марії Іванівни  на душі, а свого помічника завжди зустрічає з посмішкою.
 
 

Директор територіального центру                                                  В.В.Мазуренко