«Про засади запобiгання i протидiї корупцiї»

1 липня 2011 року набрав чиннiсть Закон України «Про засади запобiгання i протидiї корупцiї» № 3206-VI, прийнятий Верховною Радою України 7 квiтня 2011 року.
До суб’єктiв вiдповiдальностi за корупцiйнi правопорушення вiднесено осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових осiб юридичних осiб публiчного права, що одержують заробiтну плату за рахунок державного чи мiсцевого бюджету, осiб, якi не є державними службовцями, посадовими особами мiсцевого самоврядування, але надають публiчнi послуги (аудитори, нотарiуси, оцiнювачi, арбiтражнi керуючi, незалежнi посередники, члени трудового арбiтражу, третейськi суддi), деяких посадових осiб iноземних держав, мiжнародних органiзацiй, осiб, якi постiйно або тимчасово обiймають посади, пов’язанi з виконанням органiзацiйно-розпорядчих чи адмiнiстративно-господарських обов’язкiв тощо.
Як i ранiше, посадовим особам заборонено займатися iншою оплачуваною або пiдприємницькою дiяльнiстю (крiм викладацької, наукової i творчої дiяльностi, медичної практики, iнструкторської та суддiвської практики iз спорту).
Обмеження щодо роботи близьких осiб не поширюються на народних засiдателiв i присяжних; близьких осiб, якi безпосередньо пiдпорядкованi один одному у зв’язку з перебуванням кожного з них на виборнiй посадi; осiб, якi працюють у сiльськiй мiсцевостi, гiрських населених пунктах; осiб, якi працюють в галузi освiти, науки, культури, охорони здоров’я, фiзичної культури та спорту.
Законом встановлено право громадськостi на участь у заходах щодо запобiгання i протидiї корупцiї.
У Законi наведено форму Декларацiї про майно, доходи, витрати i зобов’язання фiнансового характеру, за якою державнi службовцi та посадовi особи мiсцевого самоврядування подаватимуть декларацiї до Державної податкової служби, починаючи з 2012 року. У декларацiї за 2011 рiк вiдомостi про витрати слiд зазначати з 1 липня 2011 року.
Одночасно з названим законом набирає чинностi Закон України «Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо вiдповiдальностi за корупцiйнi правопорушення», яким, серед iншого, встановлено строки накладення адмiнiстративного стягнення та розмiри штрафiв за адмiнiстративнi корупцiйнi правопорушення, зокрема за порушення обмежень щодо використання службового становища (вiд 50 до 500 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян), порушення обмежень щодо сумiсництва та сумiщення з iншими видами дiяльностi (вiд 50 до 200 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян з конфiскацiєю отриманого доходу), незаконне використання iнформацiї, що стала вiдома особi у зв’язку з виконанням службових повноважень, невжиття заходiв щодо протидiї корупцiї тощо.

Наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 № 1810/5 затверджено Положення про Спадковий реєстр.
Положення установлює порядок ведення й користування Спадковим реєстром, внесення до нього відомостей про заповіти та спадкові договори, посвідчені в Україні, а за бажанням заповідача - посвідчені ( складені та/або прийняті на зберігання) і зареєстровані в іноземних державах згідно з Конвенцією про запровадження системи реєстрації заповітів, про заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину, а також надання інформації з нього.
Реєстраторами спадкового реєстру ( далі - Реєстратор ) є:
- державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають доступ до Спадкового реєстру через інформаційну мережу Мін’юсту України щодо посвідчених заповітів, спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів, заведених спадкових справ та виданих свідоцтв про право на спадщину;
- державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії щодо: заповітів, посвідчених посадовими особами органів місцевого самоврядування; заповітів спадкових договорів, посвідчених консульськими установами України, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів, заведених такими установами спадкових справ та виданих ними свідоцтв про право на спадщину; заповітів, посвідчених ( складених та/або прийнятих на зберігання ) і зареєстрованих в іноземних державах згідно з Конвенцією, запити про реєстрацію яких в Україні на прохання заповідача подані Мін’юсту, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів.
За клопотанням приватного нотаріуса - Реєстратора доступ до Спадкового реєстру з метою виконання функцій Реєстратора може бути наданий помічнику ( консультанту ) цього нотаріуса. Приватний нотаріус - Реєстратор несе відповідальність за помилки, допущені помічником ( консультантом ) цього нотаріуса у процесі користування Спадковим реєстром.
Реєстратори вносять відомості до Спадкового реєстру, перевіряють за даними Спадкового реєстру інформацію про наявність або відсутність посвідчених заповітів, спадкових договорів, заведених спадкових справ та виданих свідоцтв про право на спадщину і видають ( виготовляють ) відповідні витяги та інформаційні довідки в порядку, встановленому цим Положенням.
Плата за користування Спадковим реєстром не справляється з:
- інвалідів І та ІІ груп, інвалідів Великої Вітчизняної війни та прирівняних до них осіб - за всі звернення до Спадкового реєстру;
- дітей - сиріт за проведення перевірки інформації про наявність або відсутність посвідченого заповіту, спадкового договору або заведеної спадкової справи, якщо така перевірка пов’язана із заведенням спадкової справи;
- громадянам віднесеним законом до 1-ї категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; дітей - сиріт; непрацездатних за віком; громадянам, що успадковують майно осіб, які загинули при захисті України, у зв’язку з виконанням інших державних чи громадських обов’язків або з виконанням обов’язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю, охорони приватної власності або колективної чи державної власності, а також осіб, реабілітованих в установленому порядку, - за формування у Спадковому реєстрі реєстраційного запису про видачу свідоцтва про право на спадщину або його дубліката.

З повагою,

Начальник районного
управління юстиції                      Ю.А. Ободзінський

З метою забезпечення права кожного на доступ до публічної інформації, що знаходиться у володінні Брусилівської райдержадміністрації, а також до інформації, що становить суспільний інтерес головою районної державної адміністрації було прийнято розпорядження від 4.07.11 № 226 «Про розгляд запитів щодо надання публічної інформації про діяльність районної державної адміністрації, її структурних підрозділів та органів виконавчої влади району на місцях». Надаємо Вам контактні дані райдержадміністрації та зразок запиту на отримання інформації, щоб Ви, громадяни Брусилівщини у будь-який час могли звернутися до нас з особистими питаннями. Також Ви маєте можливість переглянути дане розпорядження.
Запит подається:
на поштову адресу: 12601, смт. Брусилів, вул. Короленка, 2
на електронну адресу: brus_rda_org@ukr.net
телефаксом: (04162) 3-04-35;
за телефоном: (04162) 3-12-96, 3-13-12, 3-02-92.

ЗАПИТ НА ІНФОРМАЦІЮ

Шановний власник земельної частки (паю)!

Земельна реформа в Україні дала змогу кожному члену сільськогосподарського підприємства та пенсіонеру з їх числа отримати власний земельний наділ. Селяни тривалий час були позбавлені найголовнішого права - права розпоряджатися своєю власністю. Багато з них вже померли, так і не скориставшись економічними перевагами володіння землею. Проте кожен власник земельної ділянки повинен мати право на власний розсуд розпоряджатися своєю землею. Для цього і впроваджувалася земельна реформа. Тому лише Вам, як землевласнику, вирішувати: чи продавати землю, чи здавати її в оренду або ж власноруч обробляти. Нині реформування земельних відносин в Україні – на фінішній прямій. Що дасть запровадження ринку землі пересічному селянинові? Які вигоди від цього він зможе набути На ці та інші запитання дає відповіді проект Закону України «Про ринок земель».
Чи зможе одна особа скупити всі землі на території одного району, області?
Ні, не зможе. Максимальні площі земель у власності однієї особи становитимуть для: Полісся - 1500 га, Лісостепу - 1750 га, Степу - 2100 га, Карпат - 900 га, Криму - 1100 гектарів, але, у будь-якому випадку, у власності однієї особи на всій території країни не зможе бути більше 2100 га сільськогосподарських земель.
Які переваги матимуть молоді спеціалісти та особи, котрі господарюють на землі, при купівлі сільськогосподарських земель?
Таким особам надається право купувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення з розстроченням платежу терміном на 5 років.
Чи зможуть банки скупити значні площі земель сільськогосподарського призначення?
Ні, не зможуть. Земельні ділянки, на які звертається стягнення по неповернутому кредиту, підлягають продажу на прилюдних торгах і не переходять у власність банку.
Чи зможуть скупити землю спекулянти для перепродажу?
Ні, не зможуть. Встановлюватимуться високі ставки державного мита при перепродажу сільськогосподарських земель, які унеможливлять спекулятивні оборудки із землею.
Яким чином власник зможе розпорядитися своєю ділянкою?
Власник земельної ділянки зможе самостійно господарювати на ній, здавати її в оренду, продати, подарувати, передати у спадщину, надати в заставу банку для отримання кредиту тощо. Але поспішати з продажем земельної ділянки навряд чи варто, тому що з розвитком ринку землі її вартість, а також розмір орендної плати стрімко та постійно зростатимуть.
Якою повинна бути орендна плата за земельну частку (пай)?
Якщо натепер орендна плата за земельну частку (пай) становить у середньому 300 - 350 гривень за 1 гектар ріллі, то після запровадження ринку земель вона швидко зростатиме до 600 - 700 гривень і з розвитком ринкових відносин буде й надалі неухильно збільшуватися.
Чи зможуть іноземці набувати у власність землі сільськогосподарського призначення?
Ні, не зможуть. Вони матимуть право лише орендувати землі сільськогосподарського призначення у громадян України. Юридичні особи також не матимуть права на придбання сільськогосподарських земель, а тому ринок земель буде повністю закритий для капіталу іноземного походження.
Які правовстановлюючі документи повинен мати власник земельної ділянки, щоб вільно нею розпоряджатися?
Основним документом, що посвідчує право на землю, є державний акт на право власності на земельну ділянку. Цей документ дає право володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.
Хто зможе набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва?
Набувачами земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зможуть бути виключно:
• громадяни України;
• фермерські господарства;
• держава та органи місцевого самоврядування.
Для детального ознайомлення з проектом Закону України «Про ринок земель» можна звернутися до сільської ради, відділу Держкомзему у Брусиловському районі.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" допомога по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з шостого дня непрацездатності, надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за період хвороби.
Допомога по тимчасовій непрацездатності має виплачуватись застрахованій особі за робочі дні згідно з графіком роботи підприємства, його структурного підрозділу або індивідуальним графіком роботи застрахованої особи (якщо такий їй встановлено), пропущені через непрацездатність.
Це ж саме стосується і допомоги по вагітності та пологах, яка відповідно до статей 38 і 39 вищезазначеного Закону надається застрахованій особі у розмірі 100 % середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу і виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.
Розмір цієї допомоги розраховують сумарно і надають застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів. Оскільки допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, то виплачується вона за робочі дні згідно з графіком роботи підприємства або індивідуальним графіком роботи працівниці, якщо такий встановлено, що припадають на період цієї відпустки.
Розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266, виходячи із середньоденної заробітної плати за фактично відпрацьований час у розрахунковому періоді. Середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді. Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата застрахованої особи (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день) для оплати листка непрацездатності, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувались страхові внески. Таким періодом є останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.
Загальна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається множенням середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів згідно з графіком роботи підприємства (працівника), що припадають на період тимчасової непрацездатності або відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.
Відповідно до ст. 61 КЗпП України на деяких роботах, де за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримано встановлену для відповідної категорії працівників щоденну або щотижневу тривалість робочого часу, допускається, за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації, запровадження підсумованого обліку робочого часу.
У разі застосування підсумованого обліку робочого часу тривалість робочого часу за обліковий період не може перевищувати норму робочого часу, тобто 40 годин на тиждень (ст. 50, 51 КЗпП України). Таким чином, оплата праці проводиться за результатами роботи в обліковому періоді, у якому в середньому реалізується встановлена трудовим законодавством тривалість робочого дня (робочого тижня). Обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства для кожної категорії працівників. Він може встановлюватись у розрахунку на місяць, квартал, півріччя, рік і охоплювати як робочий час, так і години роботи у святкові, неробочі та вихідні дні. При цьому щоденна або щотижнева тривалість робочого часу може в певних межах відхилятися від норми годин робочого дня (тижня). Недопрацювання або робота понад установлену норму тривалості робочого часу балансуються в межах облікового періоду так, щоб сума годин роботи за графіком в обліковому періоді дорівнювала нормі робочого часу за цей період.
Тому якщо для працівника установлено підсумований облік робочого часу, кількість робочих годин у розрахунковому періоді розраховують виходячи з графіка роботи цього працівника, і допомога по тимчасовій непрацездатності або по вагітності та пологах надається за робочі години згідно з графіком змінності застрахованої особи, які припадають на період тимчасової непрацездатності або відпустки по вагітності та пологах.